Сучасний наріжний п’ятиповерховий адміністративний будинок за адресою вул. Прорізна, 1 в Києві завершено 1952 року за проектом архітектора О. Заварова. Тут містилися різні державні установи, нині – Міністерство енергетики України. Обидва фасади на п’ять віконних осей кожен, обличковано світлою керамічною плиткою, ніби перегукуються з фасадом сусіднього будинку №32 (Хрещатик). Рясний декор суспіль вкриває вигадливі архітектурні деталі, котрі радше свідчать про можливості кераміки.
Типове сталінське барокко
Загальне вирішення по вул. Прорізна, 1, характерне для доби так званого «сталінського бароко», до якого вдалися радянські архітектори, відійшовши ще в 40-х роках від засад загальноєвропейського напряму в зодчестві. То був час суцільної творчої задухи, що офіційно видавався за небачений досі сплеск мистецтва соціалістичного реалізму. Отож і цей будинок є одним із зразків доморощеного стилю, який із часом слушно почав вважатися ознакою доби.
Світла кераміка, якою обличковано досить незграбні чотириколонний портик, фронтон, наріжні пілястри тощо, мала зорово протистояти «буржуазній еклектиці» похмурого сірого фасаду сусіднього будинку №32 – колишнього банку, спорудженого 1913 року. Але наскільки той «старорежимний» фасад підпорядкований законам естетики та архітектурній логіці, настільки радянський зразок вражає безпорадністю «пошуків нового». До вересня 1941 р. на цьому місці стояла гарна триповерхова кам’яниця з досконалими пропорціями загальної композиції та кожної окремої деталі.
Поринимо у минуле
Історія забудови садиби в цій місцевості характерна для засад містобудування середини ХІХ ст. Первісно (з 1858-го і до поч. 1870-х рр.) велика земельна ділянка – від Хрещатика вздовж щойно «прорізуваної» вулиці Мартинівської і до сучасного домоволодіння по Прорізній, 11, площею 1673,5 кв. сажнів, або 0,76 га – належала заможному українському дідичу і відомому меценату, дійсному статському раднику Григорію Павловичу Галагану (1819 – 1888). На його замовлення було споруджено наріжний із Хрещатиком двоповерховий будинок у дусі класицизму та згідно з настановами «височайше затверджених зразків» – за проектом, підписаним архітектором Тваном Шлейфером.
Решта садиби являла собою пустир із залишками давніх земляних оборонних валів.
Від Шарля Даррі до Івана Зейферта
У червні 1872 року новий власник ділянки по вул. Прорізна, 1, французький підданий купець Шарль Даррі заходився розбудовувати садибу, але вже у вересні того ж року ця нерухомість стає власністю київського 2 — 1 гільдії купця Івана Георгійовича Зейферта. 1873 р. новий власник продає верхню половину садиби, оскільки через неї прокладається вулиця Ново-Єлизаветинська (сучасна Пушкінська).
Будинок підріс завдяки архітектору Ніколаєву
У 1875 р. на замовлення Івана Зейферта за проектом архітектора В. Ніколаєва наріжний будинок за адресою вул. Прорізна, 1 стає на один поверх (третій) вищий, фасади переробляються в стилі неоренесанс, причому у фронтончику з’являється літера «3» (Зейферт), а між вікнами другого і третього поверхів – напис «Ноїеї де Екапсе». Перший поверх розплановується під шість крамниць з боку Хрещатика та ще три – збоку Прорізної. Усі вони здавалися в оренду. Через три роки, у грудні 1878-го, нижня половина усієї великої садиби переходить до купця Генріха Людвиговича Кірхгейма. Для нього технік А.-Ф. Краусс 1884 р. добудовує по фронту Прорізної триповерхове крило під №3 із сімома крамницями та двома в’їздами на подвір’я, щільно забудоване службами та флігелями.
«Шуккерт і Ко» та крамниця Майкапара
За цією адресою (сучасна вул. Прорізна, 1) на початку ХХ ст. містився Київський відділ товариства «Шуккерт і Ко». Фірма пропонувала англійські самовсмоктуючі газодвигуни заводу «Братів Крослі лімітейд» у Манчестері з безперервно діючими апаратами для виробництва антрацитового газу. У наріжній крамниці торгував ювелірними виробами київський 2-ї гільдії купець – караїм Ю. Майкапар.
Готель «Франція» та історія Томаша Мацарика
На початку 1918 р. у готелі «Франція» (вул. Прорізна, 1) мешкав майбутній перший президент незалежної Чехословацької Республіки професор Томаш Гарриг Масарик (1850 1937) – чеський мислитель, учений і державний діяч. Тут таки, у готелі, відбувалися засідання київської філії Чехословацької народної ради. Коли в січні 1918 року на Київ посунули червоні загони колишнього підполковника Муравйова і почали артилерійський обстріл міста, в приміщення готелю влучив гарматень, який, на щастя, не розірвався. А тим часом Т. Г. Масарик з колегами перебували в сусідній кімнаті. Ось так доля щасливо всміхнулася майбутньому президентові ЧСР.
Радянська доба та нацистська окупація
За радянської доби готель перейменували на честь ватажка повстання давньоримських рабів гладіатора Спартака. Борці проти тиранії були в шані.
РЕКОМЕНДУЄМО: Екскурсії по Києву
З початком німецької окупації 1941 року у «Спартаку» на Прорізній розмістилася комендатура. 24 вересня, після вибуху в будинку навпроти (Хрещатик, 28/2), вибухнув і готель, підмінований радянськими саперами заздалегідь, як і решта готелів та громадських будинків у центрі Києва. Звідси й почалося тотальне нищення Хрещатика вибухами й пожежами.
