Ярославів Вал, 14. Садиба Леонтія Родзянка в Києві

Ярославів Вал, 14. (Київ). Пам'ятка архітектури.

Будинки, зведені на цій ділянці на початку ХХ ст., а сама садиба являє яскравий приклад активного капіталістичного використання дорогої в центрі міста землі. Ті, хто відвідують екскурсії по Києву, добре знають, що ця садиба є одним з найулюбленіших місць, зупинившись біля якої екскурсоводи ведуть свої розповіді.

Велике будівництво на землі Карла Ржепецького

Від середини ХІХ ст. ця велика ділянка площею 1155 кв. саж. (О,53 га) належала дворянину Карлу Адамовичу Ржепецькому і була забудована як і решта сусідніх, на вулицю з-за паркану виглядав садок, а дерев’яний будинок і сарай стояли далеко в глибині.

Епоха Леонтія Родзянка

Коли 1901 року К. Ржепецький помер, його спадкоємці вдова Анеля та діти Маврикій, Микола, Антон (майбутній міністр фінансів за Гетьманату 1918 року) та Марія (за чоловіком Тарновська) 22 листопада 1907 року продали незабудовану частину садиби із садом за 81 500 рублів штабс-ротмістру, ад’ютанту командувача Дев’ятої кавалерійської дивізії Леонтію Петровичу Родзянку, відомому власнику кінних заводів, та його дружині Олександрі Федорівні (дочці академіка Петербурзької Академії наук, видатного хіміка-органіка Ф. Ф. Бейльштейна). 

Ярославів Вал, 14. Екстер’єр

У 1908 р. за проектом та під наглядом цивільного інженера М. І. Яскевича було зведено 5,5-поверхові фасадний (зараз – Ярославів Вал, 14-б) та флігельний прибуткові будинки. Зовні вони позначені елементами стилю модерн у заповненні вікон, у ліпленні над порталами парадних дверей, де в рослинному орнаменті закомпоновано монограму “ЛР” (Леонтій Родзянко). 

Над аркою проїзду (з помешканням двірника) та бічним входом однакові скульптурні панно із стилізованим зображенням головки янгола та крил. 

Будинок має цікаву особливість: у нього закомпоновано квартиру домовласника, зовні нічим не позначену на фасаді., проте вельми пишно оздоблену всередині. Одразу ж за парадними дверима перед очима відвідувача постають урочисті мармурові сходи, декоровані ліпленням, круглою скульптурою, дзеркалами та позолотою. Ще вишуканіше, в стилі модерн, оздоблено саме помешкання Родзянків: плафони кабінету розписано на теми конярства. Всюди ліплення, штучний мармур, позолота, різьблення по дереву, каміни, інкрустований візерунчастий паркет. Фрамугу парадних дверей прикрашено гербом Родзянків та датою “1908” на склі. 

Рекомендуємо: Найкращі екскурсії по Києву – розклад найближчих екскурсій

Екскурсії Київ. Замовити екскурсію в Києві

Так сталося, що того ж року помер сусіда, Микола Карлович Ржепецький, наступного року його мати Анеля Олександрівна. 23 лютого 1910 року Ржепецькі продали за 80 тис. рублів другу частину садиби N9 14 тому ж Л. Родзянку. А вже третього березня останній звернувся до міської управи з проханням дати дозвіл на нове будівництво, яке й здійснилося під наглядом відомого київського будівничого Мартина Вільгельмовича Клуга, одного з яскравих представників стилю модерн у Києві. 

Фасад вуличного будинку (нині №14-3) відзначається особливою піднесеністю, вельми мажорним, життєрадісним виглядом, сформованим великими, довершених пропорцій вікнами, еркерами, артистично розробленими деталями в огородженні балконів, декором, маньєристичними скульптурами каріаатид з довгим розпущеним волоссям, які фланкують парадний вхід. 

Всередині будинку по вул. Ярославів вал, 14.
Зараз тут театр “Сузір’я”.

Нове будівництво здійснено дуже швидко – впродовж сезонів 1910 -1911 рр. Поза фронтальних будинків Л. Родзянка виросли його багатоповерхові 4 флігельні будинки. Вони мали досконале інженерне обладнання: водяне опалення, електрику, холодну і гарячу воду, каналізацію, електричні ліфти, розмовні труби (з вестибІюля відвідувач міг поспілкуватися з покоївкою “живим” голосом) .

У підвалах було влаштовано пральні, дров’яники та комори для кожної квартири. Зручності відповідала плата – диференційована залежно від розмірів і розташування квартир: чим вище та далі від вулиці (флігелі), тим дешевше. Горішній поверх являв собою умебльовані кімнати – найдешевше житло для одинаків та бідних. 

П’ять будинків Родзянка використовувались не тільки як житлові. Тут містилася, зокрема, приватна жіноча гімназія Віри Миколаївни Трифонової з дитячим садочком і підготовчим училищем для дітей обох статей.

У різний час y будинках Родзянка містилася редакція і головна контора українського щомюячника літератури, науки і громадського життя “Літературно-науковий вісник” (1912 1913 рр.), заснованого М. Грушевським та видаваного Л. Старицькою-Черняхівською. 

Тут також розташувались представництва, фірми, торговельні заклади. В будинках Родзянка мешкали цікаві люди, зокрема відомий колекціонер порцеляни Оскар Генріхович Гансен, чия збірка згодом стане однією з окрас Київського музею російського мистецтва. 

Після 1917 року

Зі встановленням радянської влади будинки Родзянка націоналізували, квартири перетворили на комунальні, що одразу ж втратили ознаки комфортності. Гімназія стала звичайною трудовою школою на 300 учнів, а квартиру Родзянка віддали хоровій капелі “ДУМКА” (Державна українська мандрівна капела), заснованій 1919 р. Дніпросоюзом. У 1920-1937 роках її головним дириґентом і мистецьким керівником був Нестор Городовенко (1885-1964), потім (1937–1940; 1946–1963) – Олександр Сорока (1900 – 1963). Капела “ДУМКА” користувалася квартирою Л. Родзянка до 1989 року, а потім це розкішне помешкання займали театри “Друж6a”, “Модерн”, “Сузір’я”. 

У цьому ж будинку y 1945 -1987 роках містилося Українське театральне товариство, головами якого були послідовно відомі українські актори Іван Паторжинський, Наталя Ужвій, Ольга Кусенко. Від 1987 року це – Спілка театральних діячів України. 

Ha початку 1990-х років. будинок 14-а стояв сплюндрований, чекаючи на порятунок – капітальний ремонт, що зрештою, й завершився передачею колишнього житлового будинку банкірській конторі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Національний солідаризм українців діаспори як форма спротиву