5 жовтня 1918 р. в газеті «Киевская мысль» з’явилося повідомлення такого змісту: «До комісії у справах вищих навчальних закладів на Україні надійшло клопотання товариства «Культурна Ліга» про визнання єврейського народного Університету, відкритого цим товариством у Києві — вищим учбовим закладом. У Комісії академіка В. Г. Вернадського розгляд клопотання «Культурної Ліги» було доручено члену Комісії А. Ю. Кримському.
Розглянувши клопотання, Комісія встановила: Статут єврейського Університету, зважаючи на те, що ніяких протиріч щодо закону в ньому немає, затвердити і визнати єврейський народний Університет вищим учбовим закладом».
Потім виступив інший член Центрального Комітету «Ліги», колишній міністр єврейських справ Центральної Ради В. [. Лацький. У своєму виступі він говорив про ту роль, яку має відіграти єврейський народний Університет у розвитку єврейської демократичної культури. Потім член Центрального Комітету «Ліги» М. Литваков виголосив промову «Історичні шляхи нової єврейської культури». Далі лунали привітання від міністерства єврейських справ, київської єврейської громади, головного Комітету «Бунда» в Україні, партії «Поалей Ціон», культурної Ради при Центральному Бюро Київських профспілок, клубу ім. Б. Гроссера, робітничих просвітницьких організацій м. Варшави тощо.
ЧИТАЙТЕ: Єврейські театри в старому Києві
Університет ставив собі за мету поширення наукових знань серед широких верств трудового єврейського населення Києва. До Університету приймалися особи не молодші 16 років. Кожен слухач вносив за навчання невелику платню 100 крб. на рік, викладання провадилося мовою ідиш, повний курс навчання був зозрахований на два роки. Заняття проходили протягом 14-16 один на тиждень. Серед слухачів понад половину становили обітники і службовці. Для бажаючих грунтовніше вивчати якусь исциплину було організовано спецкурси, семінари та практичні заняття.
Керували Університетом ректор (ним був М. Зільберфарб (1876-1934) – політичний і громадський діяч, доктор наук, член ЦК «Культур-Ліги», міністр (генеральний секретар) з єврейських справ Центральної Ради, один із засновників Соціалістичної єврейської робітничої партії (СЄРП).
Існував Університет на кошти: «Культурної Ліги», Уряду УНР, Київської та інших міських єврейських громад, Київської міської Управи, а також за рахунок благодійних внесків, платні за навчання, а в радянський час – і допомоги Наросвіти. Так, бюджет Університету на 1919 р. становив 120 тис руб.
Єврейський народний Університет складався з трьох факультетів (груп): природничо-математичного (математика, механіка, фізика, хімія, геологія, фізична географія і метеорологія, астрономія, ботаніка, зоологія, анатомія і фізіологія людини, гігієна) – усього 11 предметів; гуманітарного (політекономія, економічна географія, історія України, історія Росії, загальна історія, право, загальна література, соціологія, історія філософії, логіка, психологія тощо) – усього 15 предметів; єврейських знань (єврейська література, давньоєврейська мова і література, єврейська історія, історія євреїв у Східній Європі, Біблія і біблейська критика, історія єврейської культури, історія єврейського самоврядування) – усього 9 предметів.
Спочатку, до затвердження Статуту Університету, лекції проходили у приміщенні 4-ї чоловічої гімназії (Велика Васильківська, №98, у радянський час – середня школа №32, пізніше школа МВС, будинок зберігся).
Екскурсії Києвом: вони варті уваги
Кількість студентів Університету постійно зростала: червень 1918-го – 62; вересень – 140; грудень – 183; влітку 1919 — То250. Тож у травні 1919 р. було відкрито філію єврейського народного Університету на Подолі.
Проте після того, як у Києві остаточно було встановлено радянську владу (червень 1920 р.), ситуація змінилася. Досить скоро «Культур-Ліга», усі її підрозділи відчули на собі тиск тоталітарної системи: різко скоротилася фінансова допомога «Лізі», її друкарні було націоналізовано, скоротилися поставки паперу. А позаяк програма Університету не мала нічого спільного з комуністичною ідеологією, то наприкінці 1920 р. Університет, проіснувавши 2,5 роки, було закрито, а його ректор М. Зільберфарб у 1921 р. емігрував…
