СПРАГА: Все,Знання,Про Київ Адольф Марцинчик (батько) і Адольф Марцинчик (син)

Адольф Марцинчик (батько) і Адольф Марцинчик (син)

ЮРОТАТ: Южно-Русское общество торговли аптекарскими товарами

Київ – стародавнє місто, яке приховує у собі безліч таємниць. Екскурсії по Києву дають можливість гортати невідомі сторінки історії Києва, досліджувати місто, відкривати його все нові й нові грані.
Але як бути коли немає можливості піти на екскурсію по Києву?
Елементарно! Іноді досліджувати Київ можна і не виходячи з дому.
Відтак, цього разу ми вирушимо у віртуальну мандрівку Хрещатиком і з’ясуємо хто вони такі – Адольф Марцинчик (батько) і АдольФ Марцинчик (син).

Отже, поїхали…

Великий Аптекарський бізнес в Києві або що таке ЮРОТАТ

У будинку Когена, №36 на Хрещатику містилася відома не лише у Києві, а й за його межами «Університетська аптека А. А. Марцинчика». 

Фармацевтична фірма Адольфа Марцинчика (батька) була заснована 24 лютого 1847 р. Фундатор фірми, син лікаря, здобувши університетську освіту, вирішив присвятити свою діяльність фармації, і з цією метою відбув за кордон, де три роки стажувався на хімічних фабриках Берліна, Відня, інщих міст. Повернувшись на батьківщину, він у 1847 р. орендував одну з аптек у місті Києві, а згодом, у 1866 р. відкрив аптеку на Хрещатику. Маючи достатньо коштів, володіючи широкими теоретичними і практичними знаннями у галузі фармації А. Марцинчик зробив свою аптеку найсучаснішим на той час фармацевтичним закладом і завоював особливу довіру та увагу населення. 

Після смерті засновника фірми, справу продовжив його син – Адольф Адольфович Марцинчик (1846-1912). Він закінчив 1-у київську гімназію, природничий факультет Московського університету і, наслідуючи батька, став провізором, залишаючись ним упродовж 50 років. Застосовуючи новітні способи вдосконалення у приготуванні медичних засобів, А. Марцинчик-молодший капітально перебудував аптеку і розширив лабораторію, попит на препарати якої зростав із кожним днем. 

Адольф Марцинчик (син)

У 1881 р. А. А. Марцинчика було обрано головою Київського Фармацевтичного товариства. Того ж року він перетворив колишній аптечний склад братів Марцинчик (Адольфа та Івана) на ПРТТАТ (рос. ЮРОТАТ («Південно-російське товариство торгівлі аптекарськими товарами»). Правління ЮРОТАТ на 12 лютого 1884 р. відкрило відділення складу на Подолі (Олександрівська вулиця), потім були відкриті склади на Великій Васильківській, №22, Хрещатику, №12, №36. А у 1898-1899 рр. було споруджено спеціальне приміщення за проектом архітектора Хойнацького (цей будинок, у класичному стилі зберігся й донині) на розі вулиць Саксаганського і Безаковської (нині — Симона Петлюри, донедавна – Комінтерна), куди перейшло правління і контора. Тут таки було відкрито ще один склад. 

Аптека і склади пропонували найрізноманітніші аптекарські, хімічні і косметичні товари, патентовані засоби, мінеральні води, хірургічні інструменти, приладдя для аптек та шпиталів, мінеральні змащувальні мастила, хімічні продукти, прилади й реактиви для цукрових заводів, фотографічних та інших лабораторій, а також – вироби власної лабораторії: медичне, косметичне і скипидарне мило, зубні еліксири, ароматичні води, пластирі, кефір, кисень. Проводилися аптекою також дослідницькі роботи і аналізи. Сировина купувалась у Росії та за кордоном. 

В аптеці Марцинчика продавали також і знамените французьке вино «Сен-Рафаєль», яке називали «кращим другом шлунку». Воно зміцнювало здоров’я, аптекарі запевняли, що воно «сприяє травленню» краще, ніж інші вина, що це – найбільш зміцнююче, тонізуюче і таке, що відновлює сили, вино. Покупці безкоштовно одержували брошуру де Барре «О Сен-Рафаэельском вине, как о питательном, укрепляющем и целебном средстве». 

РЕКОМЕНДУЄМО: Екскурсії по Києву і тури по Україні від СПРАГА-інфо

У 1897 р. персонал аптеки і лабораторії А. Марцинчика складали 20 фармацевтів і 25 робітників, а річний обіг становив 40000 руб. У лабораторії було встановлено паровий двигун, вакуум-апарат, гідравлічний прес для видобування рослинних масел, машини для приготування пігулок, апарати для приготування спиртових та ефірних екстрактів, машини бинторізальна та для приготування медичного і косметичного мила. У грудні 1897 р. обладнану за останнім словом тодішньої техніки лабораторію було переведено до нового приміщення, влаштованого для неї у маєтку, придбаному А. А. Марцинчиком по Маріїнсько-Благовіщенській (нині -Саксаганського) вулиці, №139. 

На Київській виставці 1897 р. експонати аптеки А. А. Марцинчика удостоєні Великої срібної медалі. 

1 комментарий для “Адольф Марцинчик (батько) і Адольф Марцинчик (син)”

  1. Nazywam się Jerzy Marcinczyk. Mieszkam w Polsce, w Szczecinie. Adolf Marcinczyk ojciec to moj pra-pra-dziadek. Adolf Marcińczyk syn to brat mojego pradziadka Celestyna Marcińczyk. Syn Celestyna , moj dziadek Jerzy Adolf Marcińczyk urodzony w roku 1882 w Smile.Dziadek po roku 1920 mieszkał w Polsce wtedy w Wilnie, potem w Rownem. Rowno ulica Tichaja 13. W Rowno pozosta l po roku 1945 do smierci w roku 1968 i tam jest pochowany. W Rownym pracował jako Lekarz. Mam różne dokumenty i zdjecia ddotyczące Celestyna i Jerzego Adolfa.

Оставить ответ

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Також рекомендуємо

Михаил Афанасьевич Булгаков

Михаил Булгаков и Андреевский спуск в КиевеМихаил Булгаков и Андреевский спуск в Киеве

Возле Замковой горы Андреевский спуск делает плавный поворот и огибает «лохматящуюся, похожую на верблюжий горб, крутейшую гору Уздыхальницу. Отделённый от неё маленьким двориком возникает знаменитый дом Турбиных – главный булгаковский

Дом-терем (Андреевский спуск, 34) и семья СлинкоДом-терем (Андреевский спуск, 34) и семья Слинко

Усадьба на Андреевском спуске под №34 с 1900-х годов принадлежала купцу второй гильдии Андрею Петровичу Слинко (1839-1919), который был родом из города Нежина Черниговской губернии. В Киев первый представитель семейства

Київ. Ярославів Вал, 12. Посольство республіки Польща

Ярославів Вал, 12 в Києві (посольство республіки Польща)Ярославів Вал, 12 в Києві (посольство республіки Польща)

Будинок Посольства Республіки Польща споруджено 1975 року за проектом архітектора Г. Ф. Добровольської для консульства ПНР y Києві. Після здобуття Україною незалежності тут спадкоємно розмістилося вже польське посольство, і невдовзі