Біля підніжжя Замка Річарда на Андріївському узвозі в Києві стоїть невеликий будиночок за № 17. Тут розпочинав лікарську практику знаменитий київський лікар Феофіл Гаврилович Яновський (1860-1928).
Мешканці Києва називали Феофіла Японського «святим лікарем» за виняткову людяність, доброту та самовідданість. За 45 років своєї лікарської практики жодній людині він не сказав «ні», жодного разу не відмовився допомогти. Величезна практика і клінічний досвід, глибинні знання фізіології, патологічної анатомії, бактеріології та туберкульозу робили доктора Яновського справді унікальним фахівцем. Серед його пацієнтів були відомі діячі культури: Михайло Старицький, Леся Українка, Іван Карпенко-Карій, Марія Заньковецька, Володимир Короленко та багато інших. Для Феофіла Гавриловича не мало значення, чи належить хворий до заможних людей чи бідний як церковна миша. Багатьом він не лише надавав безкоштовну лікарську допомогу, а й залишав певну суму для придбання ліків. Буквально весь Київ знав про доктора Яновського.
В цьому будинку у свій чвс була прийомна «святого» лікаря Феофіла Яновського.
Випадкове пограбування
Розповідають такий курйоз, що одного разу в лихі роки громадянської війни Яновського, який повертався з нічного чергування, зупинила та пограбувала зграя нальотчиків. Серед вкраденого були рецептурні бланки та лікарський штамп.
Мабуть, не випадково, наступного ранку вкрадені речі були повернуті всіма улюбленому і відомому лікареві разом із записочкою, в якій голова банди вибачався за завдані неприємності.
Зустріч з померлою
З ім’ям доктора Яновського пов’язані й неймовірні події. Він розповідав своєму учневі, як одного ранку, ще до прийому, до нього звернулася юна гімназистка, одягнена в коричневу сукню з білою пелеринкою. Вона благала лікаря заїхати до хворої матері. Феофіл Гаврилович погодився і, закінчивши справи, увечері вирушив на адресу в один із глухих куточків Подолу. Знайшовши будинок, Лікар пройшов через невеликий садок і постукав у квартиру. Двері були не зачинені. У дальній кімнаті лежала хвора жінка, яка обурено спитала, що йому треба і навіщо її турбують?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андріївська церква в Києві: історія та легенди
Над ліжком висів портрет дівчини в тій самій сукні, в якій вона вранці приходила до Феофіла Гавриловича. Лікар пояснив причину візиту, на що мати дівчини йому відповіла: «Цього не може бути, вона померла рівно рік тому». Але не вірити поважному та глибоко віруючому професору немає жодних причин.
«Яновщина» та полковник Коновалець
Академік Сергій Єфремов у 1928 році записав у своєму щоденнику: «Коли його при кінці 1918 року арештував Коновалець, то я особисто поговорив із Симоном Васильовичем (Петлюрою) і його випущено зараз… Не любили лікарі-професіонали Яновського і муляв він їм очі своєю безкорисною гуманною вдачею. Один якийсь лікар сказав: «Е, Яновщина!», але так бракує її звичайним сухим формалістам від медицини… Хороші люди вмирають, а гаспидський бур’ян розкориняється і глушить усе навкруги…»
Багато людей. Багато лілій.
Смерть Яновського стала трагедією для міста. Траурна процесія, як згадували очевидці, була настільки величезною, що коли труну з тілом «святого лікаря» вносили у ворота Лук’янівського цвинтаря, а хвіст процесії лише виходив із двору будинку, в якому він жив.
Кияни ж, які поспішали щоб провести в останню путь Феофіла Гавриловича Яновського, скупили всі лілії (улюблені квіти доктора) і принесли їх до труни, щоб віддати данину пам’яті великому лікареві.
