“Спрага” продовжує знайомити читачів з невідомими сторінками історії Києва.
І знову в фокусе театр, який залишив по собі не надто багато пам’яті, бо проіснував він надто мало часу.
Театр “Мозаїка” – що нам про нього відомо?
Цей театр працював у Києві протягом одного 1923 р. Містився він спочатку в приміщенні театру ім. Шевченка по вул. Леніна (нині – Богдана Хмельницького), а потім у приміщенні колишнього інтимного театру (Хрещатик, №43). Головним режисером театру був А. Самарін-Волзький (у майбутньому заслужений діяч мистецтв Киргизької РСР), конферансьє – П. Д. Герман. У складі трупи були М. Тумашев, О. Глінський, С. Кастровський, Е. Аренс, майбутні народні артисти РРФСР І. Яунзем, П. Поль та інші.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Самонавчання акторству – від розвитку пам’яті до імпровізації
Репертуар театру складали так звані «цикли». Кожен цикл являв собою виставу зі сценок різних жанрів. Усього в театрі пройшло дев’ять циклів.
От, наприклад, Зміст останнього, дев’ятого циклу:
- «Кого із двох»
- «Витівки веселого травня» («Це було шостого червня» П. Германа)
- «Вальс-каприс» А. Рубінштейна
- «Глашенька»
тощо.
Цикли містили музичні інтермедії («У гавані» муз. Ю. Хайта), музичні інсценівки («Навіщо Ви такі прекрасні», муз. Ю. Давидова), злободенні п’єси («Випробування екстернів»), гумористичні сценки («Файф-о-клок у Фінкельштейна» П. Германа), комедії («Право серця»), музичну сатиру «Наші непмани у Семадені» П. Григор’єва, пантоміми («Вахізе» А. Аренського), танцювальні мініатюри («Сховався місяць за хмару» П. Григор’єва, муз. Ю. Давидова), сатиру («Доля чоловіка» М. Урванцева), цикл «Пісні вулиці» у виконанні Е. Аренс або такий, скажімо, твір невідомого жанру і анонімного автора «Мертві душі» (майже за Гоголем). Розмова двох дам – дами спец та дами спец в усіх відношеннях», танці (Лідія Івер і Ол. Бекефі (О. Я. Каплер) тощо.
З приводу цього репертуару часопис «Театр» писав: «Спрямування театру має бути у бік справжньої мініатюри, а не дешевої макулатури. Тим паче, що у театрі є такі чудові актори, як Тумашев, Глинський, Кастровський, Аренс, і такий режисер, як Самарін-Волжський».
Після нетривалої перерви, 8 квітня 1923 р., виставою-концертом за участю М. Донця, театр поновив роботу. Негативну оцінку його репертуару дала комуністична газета «Пролетарская правда» (орган Київського Губкому КП(б)У й Губпрофспілки). Незабаром після цього театр було закрито.
