Кілька слів про київський театр ПУКВО

СПРАГА інфо - СПРАГА: коли прагнеш цікавого

“Спрага” продовжує знайомити читачів з життям Києва минулих літ. Сьогодні вирушимо на Хрещатик.

Мандруючи світом культури неможливо не дивитися у сторону театру.

Певне мало хто чув про театр ПУКВО, а між тим був у Києві і такий театр.

Театр ПУКВО працював у приміщенні колишнього «Дому інтермедій» (Хрещатик, №36). У театрі працювали: директор І. Лерман, режисери А. Арді, М. Полянський; завідували: художньою частиною – В. Регінін, музичною – диригент Ю. Давидов; художники – М. Тележинський, К. М. Тодоров. Запрошувалися для тимчасової роботи відомий режисер А. Лундін, заслужені артисти республіки Б. Глаголін та Є. Валерська, М. Долінов, артист колишнього театру «Соловцов» М. Соснін, режисер А. Самарін-Волзький та інші.

Відвідуйте екскурсії по Києву від СПРАГА.інфо – дізнаєтеся багато цікавого про старий Київ

У складі театральної трупи театру ПУКВО було 16 акторів – майбутня заслужена артистка УРСР Е. Аренс (справжнє прізвище Турецька), Віра Арді, Н. Свєтіч, О. Л. Азров, М. Регініна та інші. У репертуарі театру – повний набір різноманітних естрадних жанрів: шаржі, комедії, гротеск, сатира, інтермедії, скетчі тощо. З найзначніших постановок варті уваги: «Троянда і хрест», «Дванадцять» О. Блока (вперше вона інсценована російською мовою), «Оповідання про сімох повішених» Л. Андреєва, «Таємниця червоної маски» Е. По, інтермедія за Сервантесом, шаржі Теффі, народна драма «Цар Максиміліан» у обробці О. Дейча та П. Германа, п’єса з репертуару японського театру «Асагао» в обробці Г. Крижицького та ін. 

Виступала в театрі ПУКВО також група ліліпутів, майбутній заслужений артист РРФСР М. Епельбаум з єврейськими піснями, учениця Айседори Дункан балерина Тіна Ар та інші. 

Про цю мішанину у репертуарі, писала газета «Пролетарская правда» 28 жовтня 1922 р.: «Театр нестійкий, вічні коливання від Блока до «Щоденника покоївки», а від неї -до Д. Андреєва, потім – до «Принцеси Єрундот» (пародія В. А. Регініна на «Принцесу Турандот»). Зараз це театр сатифи і гротеску. Ним заволодів НЕП: еротика, циганські хори, дешева сентиментальність». 

Протримавшись майже півтора року, театр ПУКВО було закрито наприкінці січня 1923 р.