СПРАГА: Знання,Про Київ Театр «Кунствінкль» в Києві. Сорінки історії

Театр «Кунствінкль» в Києві. Сорінки історії

В 1918 р. у Полтаві видатний актор Р. Заславський разом із М. Калмановичем створив театр «Кунст-Вінкль» («Куточок мистецтва»). Рудольф Заславський ще у дитинстві виявив неабиякі музичні здібності, співав у синагогальному хорі, потім працював у театрі хористом, актором, а згодом став талановитим режисером, майстерно виступав у п’єсах А. Андреєва, Я. Гордіна, Ш. Аша, першим з єврейських акторів зіграв роль Отелло і Гамлета 

У 1921 р. театр переїхав до Харкова, а 1922 р. гастролював у Києві. За рішенням вищих органів влади театр був переведений на постійну роботу до Києва. Цей період його діяльності (1922 – 1923) – помітне явище у становленні і розвитку єврейського театру в Україні. З листопада 1922 р. до листопада 1926 р. театр містився на вул. К. Маркса, № 4-6 (нині — вулиця Архітектора Городецького) у приміщенні колишнього театру М. П. Лівського, А з кінця 1926 по 1928 р. — у приміщенні колишнього Інтимного театру (Хрещатик, №43) під назвою «Театр Кунст-Вінкль» ім. А. Гольдфадена». У театрі працювали (постійно і тимчасово) відомі діячі О. Смирнов, А. Смирнова-Іскандер, А. Самарін-Волжський, відомий український режисер Марко Терещенко, режисер і актор А. Лундін (поставив сім п’єс і серед них «Дер Дибук» С. Анського, яка пройшла понад 40 разів і вважалася кращим досятгненням театрального сезону Києва 1923 р.), художник С. Зарицький, композитор Є. Шейнін. Серед акторів — майбутній заслужений артист УРСР Л. Калманович, майбутня народна артистка УРСР М. Бугова, М. Меєрсон, В. Шайкевич, К. Фрідман, Р. Вайнштейн, С. Стрельська, Я. Туровський, Рубін, Є. Ейдельман та інші. У складі театру (1922 р.) -16 акторів. Репертуар складався з п’єс єврейських дорадянських і радянських драматургів, російських та зарубіжних авторів: А. Гольдфадена, Шолом-Алейхема; Ш. Аша, І. Переця, С. Анського, Д. Пінського, І. Фефера, І. Тункеля, А. Вев’єрко, А. Луначарського, О. Безименського; Г. Ібсена, Г. Кайзера, Д. Лондона та інших. 

Театр робив уже перші спроби до широкого засвоєння сучасної тематики («Отрута» А. Луначарського, «Яблуневий полон» І. Дніпровського тощо). 

Однак, непманська стихія негативно впливала на театральне мистецтво. Це особливо відбилося на другому періоді існування театру «Кунст-Вінкль». Комісія, що перевіряла діяльність театру за сезон 1927-1928 рр., склала акт із стандартними обвинуваченнями: театр не є державним, відсутнє «тверде керівництво» як по господарчій, а головне, по ідеологічній лінії, вистави йшли без плану. Вони зорієнтовані на непманського глядача і не пов’язані з єврейським пролетаріатом і радянським суспільством і т. ін. У 1928 р. театр було закрито. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київ. «Пел-Мел». Був такий театр

Актриса Л. І. Бугова писала: «З болем і гіркотою я і мої товариші по «Кунст-Вінкль» згадуємо 1928 рік. Ми були в гастрольній подорожі у Білорусії, раптом, з випадкової телеграми довідалися, що наш театр, без будь-якого попередження розформований, бо ми не «ідеологічні актори». Близько року ми трималися як театр «Кунст-Вінкль» без пебної бази, нам було боляче бачити як улюблений колектив, для створення якого ми віддали роки, хиліє і розвалюється. У Смоленську ми вифбішили розя’їхатися в різні сторони». Отже, в одну мить актори стали безробітними. Дійсно, трагедія не тільки на сцені, а й у житті, саме в дусі звичного цинізму радянської дійсності: закриття театру, коли він перебував на гастролях! 

Не слід забувати, що в цей час НЕП уже згортався, ленінське «НЕП – це всерйоз і надовго» було відкинуто Сталіним. Усі недержавні осередки культури, що виникли за часів НЕПу, підлягали одержавленню. 

Тотально-комуністична диктатура наскрізь ідеологізувала й політизувала мистецтво. Як і всією культурою, театром керували спецоргани – губполітпросвіти та окрполітпросвіти. До всіх культурних закладів ними призначалися політкомісари – наглядачі й цензори, від яких залежало прийняття будь-яких рішень. Крім того, радянська влада не припиняла гонінь і утисків єврейської культури, у чому їй допомагали віддані прислужники режиму, так звані «єврейські секції». 

1925 р. закрито найбільшу в Україні культурно-просвітницьку організацію «Культурна Ліга». Цього ж року з’явився «Перелік п’єс єврейського репертуару, не дозволених (читай «заборонених») до постановки», куди увійшло понад 260 п’єс єврейських та неєврейських авторів: А. Гольдфадена, Д. Пінського; Ш. Аша, Я. Гордіна, О. Димова, П. Гіршбейна, А. Фішзона; М. Меєрсона, 3. Каменкович, А. Компанійця, Каплун-Каплана; Г. Гауптмана, Бенарьє та інших. Навіть інсценівка «Шерлок-Холмс» за А. Конан-Дойлем і та потрапила до цього переліку! 

Єврейські теватри в старому Києві. Театральна трагедія довжиною в життя

Зовсім ліквідувати єврейські театри режим ще не міг. Це він зробить за два десятки років по тому. У Києві наприкінці 20-х років проживала значна частка єврейського населення. Тож і після закриття театру «Кунст-Вінкль» єврейське театральне життя у Києві існувало до 22 червня 1941 року…

Оставить ответ

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Також рекомендуємо

Фри донейшн, Free Donation,

Free donation або добровільні пожертви. Що це?Free donation або добровільні пожертви. Що це?

Спрага пишається тим, що більшість її онлайн активностей доступні кожному, тому що йдуть у прямому ефірі на сторінці в фб та будь-хто та будь-коли може передивлятися ці відео як в

Бульвар Тараса Шевченка, 62

Забута прикраса ЄвбазуЗабута прикраса Євбазу

Стаття києвознавця Михайла Кальницького, написана у 2008 році та перекладена спеціально для Спрага.Інфо. На фото (бл. 1880 року) колишньої Галицької площі – нинішньої площі Перемоги, – добре видно парафіяльну Церкву

Київ. Ярославів Вал, 12. Посольство республіки Польща

Ярославів Вал, 12 в Києві (посольство республіки Польща)Ярославів Вал, 12 в Києві (посольство республіки Польща)

Будинок Посольства Республіки Польща споруджено 1975 року за проектом архітектора Г. Ф. Добровольської для консульства ПНР y Києві. Після здобуття Україною незалежності тут спадкоємно розмістилося вже польське посольство, і невдовзі