Адміністративний поділ Києва. Історичний екскурс

Київ. Путівник

Одним з маловивчених питань є історія адміністративно-територіального поділу Києва. Поширеною є думка, що районний поділ Києва і, взагалі, перший адміністративний поділ Києва відбувся лише у 1921 році!. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки, за даними 1810 року, місто вже й тоді поділялося на чотири частини: 1) Печерську з передмістям Звіринець, 2) Старо-Київську, 3) першу половину Подолу, 4) другу половину Подолу з урочищем Юрковиця, слободою Плоське, передмістями Приорка, Куренівка і Сирець.

У 1833-34 рр. згідно з наказом Миколи I Київ поділено на шість поліцейських частин, кількість яких з часом збільшилась до десяти. Такий поділ існував до 1917 р., коли десять дільниць були перейменовані в десять районів під тими ж назвами, як нам здавься, без структурних змін.

Разом з тим, у 1917 р. існував поділ Києва на райони РСДРП, а у 1920-21 рр. – на 19 міліцейських районів». Проте ці райони не були адміністративно-територіальними одиницями.

В перших радянських виборах у лютому 1918 р. брали участь мешканці восьми київських районів. 

Новий адміністративно-територіальний поділ Києва на райони відбувся під час гетьманської влади у серпні 1918 р. 

15 серпня міська Управа одержала офіційний документ за вхідним № 3613, де був поділ міста на 17 районів, що входили до Київського градоначальства, а саме: Старокиївський, Володимирський, Львівський, Лук’янівський, Бульварний, Либідьський, Новостроєнський, Двірцевий, Печерський, Подільський, Плоський, Шулявський, Солом’янський, Куренівський, Святошинський, Деміївський, Слобідський. В документі вказано також межі кожного району. 

Межі міста охоплювали територію від Горенки через Дніпро, Дарницю, Залізничний міст, Теличку, р. Либідь, Голосіївську пущу, включаючи Мишоловку й хутір «Червоний трактир», до Жулян, включаючи Братську, Софіївську і Петропавлівську Борщагівки, а також Катерининські дачі, до Білич, Святошина і до Горенки.

Ще один поділ Києва відбувся вже за радянської влади у березні 1919 р. При цьому головним принципом було питання забезпечення продовольством. Місто поділили на 25 одиниць-комун з власними адміністративними та продовольчими органами – комунальними комітетами. 

Новий районний поділ міста відбувся у 1920 р. З газетних повідомлень випливає, що у квітні 1920 р. в місті існувало понад десять районів: Міський, Печерський, Шулявський, Бульварний, Залізничний, Подільський, Лук’янівський та ін. А наприкінці 1920 р. їх кількість зменшилась. В умовах громадянської війни та господарської розрухи влада йшла на будь-які скорочення витрат, і тому кількість районів і адміністративно-управлінського апарату скорочувалася. У 1921 р. Київ увійшов розподіленим на шість значно укрупнених районів: Печерський, Подільський (із Куренівським підрайоном), Солом’янський, Шулявський (із Святошинським підрайоном), Деміївський, Слобідський. 

Отже про початок адміністративного поділу Києва тільки у 1921 р. мова не може йти. І взагалі, звідки йдуть ці помилкові відомості? Мабуть, з «Ззнциклопедического справочника Киева» (К., 1986), де на сторінках 201, 401, 479, 489 зазначається, що райони у Києві виникли у 1921 р… А що ж відбувалося у місті в 1921 р.? 

Після виборів Київської міськради (травень 1921 р.) влітку цього ж року відбулися вибори шести райрад і райвиконкомів. Тепер треба було чітко розмежувати територію укрупнених районів; з цього приводу між райвиконкомами виникли суперечки, бо старі межі районів, звичайно, не співпадали з новими. Цими питаннями займалася Адміністративно-територіальна комісія при Губвиконкомі. 18 листопада 1921 р. її рішення щодо встановлення між усіма районами меж було стверджено Малою президією Губвиконкому. А 23 листопада Мала президія вирішила ще одну суперечку між двома районами: Кадетський гай залишила за Шулявським районом, а Галицький базар поділила між Солом’янським і Шулявським районами. Ці постанови набували чинності з 1 січня 1922 р. 

Отже, наприкінці 1921 р. території деяких районів Квизначились так: 
Солом’янський район. 

Від межі міста по залізниці, уздовж Кадетського гаю, через запасні залізничні шляхи, до вулиці Дьякова, до Галицького базару, по проїжджій частині базару до вулиці Нероновича (колишня Бульварно-Кудрявська), по вул. Нероновича до Сінного базару, по В. Підвальній, Свердлова до Пушкінської, по ній до Червоноармійської, до вул. Зарудного (Поліцейської), до Києва-Товарного й по старій межі. 

Подільський район. 

Від Сінного базару по вулиці Львівській до Глибочиці, від неї по Татарській, Підгірній, Половецькій, Нагорній і Макарівській, включаючи Реп’яхів яр, включаючи Єврейську лікарню, до межі єврейського кладовища, по його межі й межі православного кладовища, до шляху на Сирець, по ньому до дачі «Стрільбище», поряд із залізобетонним стовпом і новим шляхом Київ – Гостомель, далі по старій межі. 

Шулявський район.

Межа Шулявського району була західною межею міста, Звичайно, кількість районів, як і їх межі, не були сталими, постійними, вони весь час змінювались. В 1922—1925 рр. у місті було п’ять районів, в 1927 р. – сім, а в 1932 р. – чотири. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як пам`ятник Шевченку прагнув з’явитися і таки з’явився в Києві

З часом в управлінських структурах міста відбулися суттєві зміни. В липні 1922 р. міськрада ліквідувала райради і райвиконкоми, що існували лише один рік. Депутати райрад були влаштовані до складу міськради, а робітників райвиконкомів направили на посилення роботи райміліції. Причини такого рішення роз’яснила газета «Пролетарская правда» (орган Київського губкому КП(б)У). По-перше, за один рік апарат райвиконкомів так збільшився, що утримувати 90 чиновників стало непосильним для міського бюджету (в умовах голоду 1921-1922 рр. коли необхідно було вкрай скоротити витрати). По-друге, висування й залучення робітничих мас до справ радянського будівництва зійшло нанівець. Ради залучали до роботи одиниці, а не висували майже нікого, відвідування їхніх засідань було також незначним. Таким чином, 12 років (1922—1934 рр.) у Києві не існувало ні райрад, ні райвиконкомів, уся влада була зосереджена у міськраді. 

У зв’язку з переведенням столиці із Харкова до Києва, Київська міськрада 11 березня 1934 р. постановила утворити чотири райони Києва:

  • Ленінський
  • Сталінський
  • Петрівський
  • Жовтневий

Поділ Києва на райони був здійснений шляхом виборів 1934 р. Що стосується райвиконкомів, то така назва і така структура знову з’явилася лише після грудневих виборів 1939 р. (фактично з січня 1940 р.). До цього часу адміністративні функції виконкомів виконували так звані орг. комітети чи президії райрад. 

Таким чином, наша невелика розвідка свідчить, що ніякого заснування чи виникнення районів у 1921 р. не було, це відбулося кількома роками раніше. 

СПРАГА РЕКОМЕНДУЄ: Найкращі екскурсії Києвом і подорожі Україною.