З другої половини ХІХ ст. Хрещатицька площа стала головним «цирковим місцем» міста. Інші циркові місця – це заклади «Шато де Флер», Бессарабська площа і пізніше -Троїцька площа.
Успішні циркові підприємці, – уславлені артисти – прагнули неодмінно побувати на гастролях у Києві – великому економічному й культурному центрі країни. У 60-і роки ХІХ ст. до Києва приїздили цирки Гверри, Вернера, Ріо та інші. Вони виступали на Хрещатицькій площі у тимчасових спорудах, які зносилися по завершенні сезону.
Хрещатицька (думська) площа — місце, яке полюбляли циркові колективи
У 1867 р. тут давала вистави трупа Джемса Белля. Газета писала про його програму: «Видовище це має всі умови, необхідні, щоб задовольнити шанувальників такого роду вистав. Вершники і вершниці майстерні й граціозні, акробати і гімнасти виконують свою справу відмінно, клоуни досить вдало смішать публіку своїми комічними сценками… Публіки завжди набивається повно і не дарма».
ТАКОЖ РЕОМЕНДУЄМО: Екскурсії Києвом — можливість краще розуміти столицю України
Потім у циркових виставах настає перерва. Річ у тім, що упродовж кількох десятиліть на Хрещатицькій площі існував базар, доки у 1871 р. міська Управа не розпорядилася перенести частину крамниць, а у 1873 р. – решту, на Бессарабську площу.
Потім розпочалося спорудження будівлі міської Думи, тому цирки повернулися на площу лише на початку 80-х років ХІХ ст.
Отже, у цей час Хрещатицька площа, маючи вже назву Думська, знову стає головним «цирковим місцем» Києва.
Цирк «Альказар» архітектора Ніколаєва
Стаціонарний цирк у Києві «Альказар» (архітектор В. М. Ніколаєв) було відкрито 28 грудня 1875 р. на вулиці Фундуклеївській, №5, у садибі Огюста Бергоньє (нині тут розташовано Національний театр російської драми ім. Лесі Українки). Однак, у 1878 р. власник перетворив цирк на театр (так званий «Театр Бергоньє») і місто на 25 років було позбавлене постійного цирку, задовольняючись лише гастролями приїжджих труп, що виступали у тимчасових дерев’яних спорудах.
«Російський цирк братів Никітіних»
У період 1883-1890 рр. на площі щорічно виступав (з однією перервою у 1888/1889 рр.) «Російський цирк братів Никітіних». Завдяки високому художньому рівню і блискучому добору виконавців, кияни у ці роки познайомилися з кращими представниками усіх жанрів циркового мистецтва країни (вершники, дресирувальники, клоуни, музичні ексцентрики, акробати тощо).
Неможливо перелічити всіх акторів, які виступали у Нікітіних. Згадаємо лише найвидатніших: вершники Микола Сичов та Наполеон Фабрі, співвласник цирку Петро Нікітін -дресирувальник техаських биків, приборкувачка левів Зенида, музичні клоуни брати Джиретті, жокеї Уїльям Кук та Ноні Бедіні, клоуни Сергій Кристов, Макс Високинський, Дмитро Бабушкін та багато інших.
Альберт Шуман — видатний дресирувальник коней
Лише упродовж сезону 1888/89 р. Нікітіним довелося поступитися місцем А. Шуману, який запропонував місту більшу суму за оренду. Киянам поталанило – вони побачили славнозвісного дресирувальника коней, який ніколи не виступав у Києві. До речі, саме у цирку Шумана 24 січня 1889 р. вперше у Києві виступив відомий клоун-сатирик і дресирувальник Анатолій Дуров.
Альберт Шуман (1857-1930) з 80-х років ХІХ ст. гастролював Європою і досяг неабиякого успіху в дресурі коней. Спортивної на вигляд статури, привабливий, стрункий і гнучкий, він працював на манежі одягненим у фрак, і справляв враження бездоганного джентельмена, який щойно приїхав до манежу з дипломатичного рауту. Двічі на вечір він працював з двома номерами, які завжди залишалися головним атракціоном. Він давав номери, стоячи поза манежем, і лише коригував роботу тварин з боку, знаходячись у форгангу поруч з уніформістами. З ним пов’язаний розквіт групової дресури на волі.
ВАРТЕ УВАГИ: Розклад подій в Києві від СПРАГА.інфо
Індивідуальні якості цього надзвичайно вправного артиста як техніка, так і виконавця, були недосяжними, і навряд чи комусь іще вдалося опанувати технічні прийоми Шумана. Його цирк був на той час найпередовішим у Європі. Він поєднував кращі традиції попередніх стаціонарних цирків з новітніми модерновими віяннями. Шуман не мав рівних собі за всю історію циркового мистецтва, з його ім’ям пов’язаний подальший розвиток кінного цирку. Поставлені ним кінні номери – «Коняка, що наздоганяє клоуна», «Пивний бар», «Дитячий садок» та інші – увійшли до золотого фонду циркового мистецтва. Його наслідували в усіх європейських цирках початку ХХ ст.
Циркова Бесарабка
Ще одним «цирковим місцем» у Києві стала Бессарабська площа. З 1868 до 1872 р. тут утримував тимчасовий дерев’яний цирк купець Жермен Бретон. Право на таке використання частини площі він отримав лише за умови, що тут не буде стайні й не зберігатиметься фураж. У 1869 р. тут гастролював цирк Жоржа Дарсена, даючи «щодня по одній великій блискучій виставі у трьох відділеннях, з номерами вольтижерними, гімнастичними, пантомімами й кінними вправами».
Батько та син — Уїльям та Литль Віаль
Оздобою програми стали виступи відомих клоунів, батька і сина Литлів та Уїльяма Віаля. Їхня перша вистава 18 травня 1869 р., як писала згодом газета «Паровоз», «перевершила всі сподівання.
«Ми нічого такого у Києві ще не бачили. Литль Віаль неповторний; ця людина має такий запас комізму та гумору, що його вистачило б, принаймні, на сотню людей. Всі рухи його такі граціозні, такі природні, що викликають у глядачів загальний вибух реготу….
(з газети «Паровоз»)
Уїльям Віаль – син Литль Віаля, молодий чоловік, років 22 або 23, стрункий і гарний, примітний не лише як клоун, алі й як вершник. Його вправи верхи дивовижні. Він, на коні, який несеться щосили, робить те, що ледве вдається іншому клоунові зробити так легко на підлозі. У ньому захоплює все. І його сміливість, і самовпевненість, і вправність, і вражаюча граціозність. Повторюємо ще раз: ми ніколи нічого такого не бачили».
Жорж Дарсен сплачував Віалям колосальну як на ті часи (та й на сьогодні, мабуть, теж) суму – 800 рублів сріблом за місяць.
«Набіг» антрепренера Вільгельма Сура
1870 р. на Бессарабській площі нетривалий час виступав (як писали газети – «здійснив набіг») цирк відомого у подальшому циркового антрепренера Вільгельма Сура, який, можливо, тоді щойно приїхав до Росії. Судячи з документів, Сур, мабуть, не розуміючи назви «Бессарабська площа», називав її «Арабська площа». Зоря Сура зійшла пізніше, завдяки його дітям — Ользі, Марті, Альбертові і Рудольфові Сурам – блискучим цирковим артистам, У 90-х роках цирк Сура у Києві неодноразово відвідував О. Купрін, який чудово змалював його в оповіданнях «Ольга Сур та «Дурной каламбур»».
«Вистави різних вольтижерських та комічних штук
З 28 січня до 1 травня 1872 р. цирк на Бессарабській площі, де проходили «вистави різних вольтижерських та комічних штук, утримував австрієць Ігнатій Соббот. Це було останнє циркове підприємство на площі – почалося переведення сюди базару з Хрещатицької площі.
«Шато де Фльор»
Ще одне «циркове місце» було у закладі «Шато де Фльор», У 1864 р. купець 2-ї гільдії, садівник К. К. Христіані (мого садиба знаходилася на місці нинішньої вулиці Степанівської, у кварталі між вулицями Саксаганського й Жилянської) отримав у безоплатне користування, на період з 1 серпня 1864 р. до 1 серпня 1876 р. Двірцевий гай із зобов’язанням «перетворити усю долину Двірцевого гаю від Кам’яної брами до підніжжя тераси головної Верхнього гаю і влаштувати вокзал (так називалося тоді приміщення для вистав) для концертів і танців, гойдалки, буфет, місце для фейєрверків і різноманітних гімнастичних вправ,-словом, усе те, що тільки може бути зручним для задоволення публіки, яка гуляє». Згодом він одержав дозвіл на влаштування у Двірцевому гаю Літнього театру із зобов’язанням завершити будівництво у поточному, 1864 р. Так виник «Замок квітів» або, на французький манер, «Шато де Фльор».
«Директор і почесний вершник цирку Його Величності турецького султана
Вже у 1865 р. «Шато де Фльор» приймав циркову трупу француза Луї Сульє, який називав себе «Директором і почесним вершником цирку Його Величності турецького султана». У Києві він виступав з 20 січня до 14 березня 1865 р. Поряд з першокласними номерами були показані й такі, що викликали негативне ставлення глядачів.
Кінний цирк Турнієра
У «Шато де Флер» з жовтня 1867 р. до квітня 1868 р. виступав кінний цирк Турнієра. Окрім вершників, там демонстрували свої номери гімнасти, акробати, артисти інших жанрів. Цирк Турнієра вважався кращим з усіх, які гастролювали на той час у Росії. Зауважимо, що за 40 років до подій, про які йдеться, засновник циркової родини (династії) Жак Турнієр вже виступав у Росії. Згодом справу продовжили його сини – Франсуа й Бенуа, доньки – Луїза й Аделаїда.
У 1838 р. братам Турнієрам вперше у Росії дозволили давати вистави ввечері, До того всі циркові вистави закінчувалися не пізніше 18 години.
Артисти Труцці
3 Києвом також пов’язана творчість відомої родини талановитих артистів Труцці. Сучасники називали Їхній цирк «Академією циркового мистецтва».
Максиміліано Труцці з дружиною Луїзою і синами Енріко, Жижетто й Рудольфо приїхав до Росії з Італії у другій половині ХІХ ст. Труцці володіли багатьма цирковими жанрами, могли самі показати мало не всю виставу, займалися режисурою.
У 80-і роки ХІХ ст. Труцці заснували в Росії власне циркове підприємство і поїхали на гастролі по багатьох містах. До Києва вперше вони приїхали у 1881 р. Вистави розпочалися 15 грудня у «Шато де Флер», у побудованому ними тимчасовому дерев’яному цирку на місці колишнього драматичного театру. Афіша повідомляла, що Труцці виступатимуть три місяці. Через явний успіх, гастролі подовжили ще на місяць. Головне місце у програмі посідали пантоміми. 6 квітня 1882 р. вперше у Росії була поставлена пантоміма на український сюжет «Мазепа», яку виконували діти, вбрані у національні костюми. Цією ж пантомімою Труцці 12 квітня 1882 р. завершили свій перший виступ у Києві.
У 1892 р. кияни знову побачили виступ відомої циркової родини у тому самому приміщенні -«Шато де Флер».
У ті часи артисти говорили:
«Хто рік прослужить у Труцці, той потім зможе служити у будь-якому цирку світу».
Всі Труцці демонстрували високий професіоналізм і безмежну відданість мистецтву манежу. Вони відбирали до своєї трупи першокласних майстрів. Завжди дбайливо вибудовували програму. Піклувалися про яскраве оформлення вистав і ефектні костюми. Труцці поміняли звичний тоді духовий оркестр на струнно-духовий, ретельно добирали музичні твори. Все це робило вистави яскравими і святковими. Хтось із братів неодмінно стежив за ходом вистави. Труцці домагалися суворої дисципліни, у них заборонялися пиятика і картярство. Вимагалося, аби кожен з артистів був задіяний по кілька разів, артисти-чоловіки виконували також і обов язки уніформістів.
Брати Годфруа
У грудні 1890 – березні 1891 р. у «Шато де Фльорі» виступав відомий «Французький цирк братів Годфруа». Засновник і власник цирку Жан-Батіст Годфруа з’явився в Україні відразу ж після завершення Кримської війни 1853-1856 рр. Відомо, що в Євпаторії висадився десант союзників чисельністю у 50 тис осіб для облоги Севастополя. Після того, як англо-французькі війська залишили Крим, Годфруа задешево скупив решту брезенту, багато коней і запас кормів для них на кілька років.
